Історію витратомірів можна простежити до ранньої стадії, яка характеризувалася простими емпіричними методами вимірювання. У той час люди в першу чергу покладалися на такі конструкції, як водосливи та діафрагми, щоб приблизно оцінити швидкість потоку, спостерігаючи, як змінюється потік рідини в цих нерухомих структурах. Хоча структурно прості, ці методи пропонували обмежену точність і в основному використовувалися в фундаментальних галузях техніки, таких як іригація та водозбереження.
З початком індустріалізації механічні витратоміри поступово набули широкого поширення; такі пристрої, як турбінні витратоміри, овальні зубчасті витратоміри та ротаметри, почали застосовуватися в нафтовій, хімічній промисловості та секторах водопостачання. Витратоміри цієї епохи продемонстрували значно вищу точність і стабільність вимірювань, ефективно задовольняючи фундаментальні вимоги до вимірювання та контролю процесів у промисловому виробництві, тим самим сприяючи розвитку переробної промисловості.
Завдяки прогресу в електроніці та комп’ютерних технологіях витратоміри вступили в сучасну інтелектуальну еру. З’явився безперервний потік інноваційних продуктів-зокрема електромагнітних, ультразвукових і коріолісових масових витратомірів-, які забезпечують такі можливості, як без-контактне вимірювання, високо-точне зчитування та цифровий вихід даних. Крім того, завдяки інтеграції з системами автоматизації та платформами Інтернету речей (IoT) витратоміри вийшли за межі простих інструментів вимірювання для полегшення віддаленого моніторингу, аналізу даних та інтелектуального керування, таким чином ставши незамінним компонентом сучасної промислової автоматизації.
